Главная 
 Каталог 
 Софт 
 Информация 
 Прайсы 
 Рейтинг 
 Форум 
 Нормативы 
 Доска объявлений 
 Периодика 

«Строительные цены»
Вышедший номер
Оформить подписку
Архив выпусков

Быстро и удобно
Добавить:
· объявление
· прайс-лист
· предприятие в каталог
Предложить:
· тендер
· аукцион
· пресс-релиз [vip]
· новость [vip]
· семинар [vip]
· конференцию [vip]

Пошук по сайту

Авторизація
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Статьи


C-ПОРТАЛ / Журнал


Пользовательского поиска

Проект

                                                             

                                                                              СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від ___________2007 р. №            -р

 

Концепція
Загальнодержавної програми забезпечення громадян доступним житлом на  період 2009 – 2016 років
І. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Загальнодержавна програма

 

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.  Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до законодавства.

Громадяни, які перебувають на соціальному квартирному обліку, забезпечуються соціальним житлом відповідно до Закону України від 12.01.2006 р. № 3334-ІУ „Про житловий фонд соціального призначення” і в Концепції Загальнодержавної програми не розглядаються.

В Україні реалізуються затверджені Кабінетом Міністрів України програми забезпечення житлом окремих категорій громадян: Державна програма  забезпечення молоді житлом на 2002 – 2012 роки; державне пільгове довгострокове кредитування індивідуальних сільських забудовників (програма „Власний дім”); Комплексна програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей (далі – Комплексна програма); військовослужбовців, звільнених у запас або відставку; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; суддів; інвалідів по слуху та зору; розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, які повернулися на проживання в Україну; вчених Національної академії наук України (далі - спеціальні програми).

Запроваджено порядок надання безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов.

Разом з тим, зазначені програми та заходи не охоплюють  усіх категорій громадян, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства. Станом на початок 2007 року в Україні на квартирному обліку перебувало 1 млн. 300 тис. сімей і одинаків та 132,5 тис. військовослужбовців, прирівняних до них осіб, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та  інших службових осіб (з них: 30,3 тис. на квартирному  обліку за місцем проживання). Отже, низький рівень забезпечення житлом громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства залишається однією з найгостріших соціальних проблем в Україні, яка не може бути вирішеною без участі держави.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України „Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя” („Конкурентна Україна”)  одним із основних пріоритетів визначено створення конкурентного середовища на ринку житлового будівництва на основі розроблення нормативно-правової бази щодо формування фінансово-інвестиційних механізмів будівництва доступного житла.

Доступне житло – це  житло, що може бути побудоване чи придбане за  власні кошти громадянами, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства, за умови їх державної підтримки. Таке житло, за вартісними показниками, санітарно-гігієнічними вимогами та параметрами, відповідає нормативам, установленим державними будівельними нормами щодо такого житла.

Розроблення Концепції Загальнодержавної програми забезпечення громадян доступним житлом на  період 2009 – 2016 років (далі – Загальнодержавна програма) зумовлене необхідністю визначення шляхів реалізації державної житлової політики щодо державної підтримки громадян, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства (далі – громадяни, які потребують поліпшення житлових умов), у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб, інших службових осіб та військовослужбовців звільнених у запас.

II. Аналіз причин виникнення проблеми та

 обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Виникнення в Україні проблеми щодо низького рівня забезпечення населення житлом обумовлене такими причинами:

1. Ринок житла, що діє на цей час, доступний переважно для громадян із високим рівнем доходу, які спроможні сплатити вартість комерційного житла.

2. Кредити банків внаслідок їх значної вартості є недоступними для більшості громадян. Комерційні житлові кредити надаються громадянам переважно на придбання житла на вторинному ринку, що не сприяє збільшенню обсягів житлового будівництва та зниженню його вартості і не дозволяє задовольнити попит на житло, що постійно зростає.

3. Зменшення обсягів державного фінансування житлового будівництва призвело до зменшення загальних обсягів введення житла. Найменше  житла введено в експлуатацію в Україні у 2000 році – 5,6 млн. кв. м. Починаючи з 2001 року, обсяги житлового будівництва поступово збільшувались (введено 5,9 млн. кв. м);  у 2002 – 6,1 млн. кв. м.;  у 2003 – 6,4 млн. кв. м.; у 2004 – 7,6 млн. кв. м.; у 2005 – 7,8 млн. кв. м. У 2006 введено в експлуатацію 8,6 млн. кв. м житла проти 21,3 млн. кв. м у 1987 році.

4. Затверджені Кабінетом Міністрів України спеціальні програми, що реалізуються через різні механізми кредитування на пільгових умовах із залученням державних коштів, не охоплюють усіх категорій громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

5. Не набули достатнього розвитку механізми вирішення житлових питань шляхом спільної участі громадянина та держави у фінансуванні будівництва житла, зокрема надання цільових житлових субсидій, запровадження системи будівельних заощаджень тощо.

         6. Показниками спеціальних програм забезпечення житлом  військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб не враховано зростання вартості будівництва житла, що спостерігається упродовж останніх років, наслідком чого є недостатнє фінансування зазначених програм.

Зокрема, Комплексною програмою на 2001 рік та 2002 рік врахована вартість одного квадратного метра загальної площі житла, яка становить      1090 грн. проти 1296 грн. і 1419 грн. опосередкованої вартості спорудження житла, визначеної Мінбудом України на відповідний рік. У 2003 році різниця становила 1295 грн. проти 1506 грн.; у 2004 р. – 1459 грн. проти 1613 грн.; у 2005 р.  – 1472 грн. проти 2009 грн. та у 2006 р. – 1454 грн. проти 2834 грн.

Житлова проблема загострилась також у зв’язку із триваючим процесом реформування Збройних сил, що зумовлює збільшення чисельності військовослужбовців звільнених у запас або відставку та відповідне зростання черги на житло.

 

ІІІ. Мета Загальнодержавної програми

 

Метою Загальнодержавної програми є поліпшення стану забезпечення населення житлом, виконання  зобов’язань держави щодо забезпечення постійним житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, створення державою умов щодо доступності будівництва чи придбання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом :

оптимізації існуючих та запровадження нових ефективних фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки громадян певних категорій на будівництво (придбання) житла;

законодавчого та нормативного забезпечення будівництва житла, доступного за вартістю для громадян, що потребують поліпшення житлових умов і неспроможні без державної підтримки побудувати або придбати житло за власні кошти.

IV. Визначення оптимального варіанту розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Державна підтримка на будівництво чи придбання доступного житла може надаватись громадянам, що потребують поліпшення житлових умов,  на основі існуючих фінансово-інвестиційних механізмів, визначених спеціальними програмами і затверджених Кабінетом Міністрів України, та через запровадження  додаткових.

До громадян, яким надається державна підтримка, відносяться: громадяни, які не мають права на соціальне житло або втратили право перебувати на соціальному квартирному обліку відповідно до Закону України „Про житловий фонд соціального призначення”; молоді сім’ї; індивідуальні сільські забудовники; військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службові особи митних органів та члени їх сімей, прирівняні до них особи та інші службові особи; військовослужбовці, звільнені у запас або відставку; громадяни, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; державні службовці; судді; інваліди; депортовані кримські татари та особи інших національностей, які повернулись на проживання в Україну; вчені; працівники бюджетної сфери, а також інші категорії громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства.

Критерії віднесення громадян до таких, яким надається державна підтримка у вирішенні житлової проблеми, встановлюється на законодавчому рівні.

Державна підтримка громадян на будівництво чи придбання житла передбачає запровадження таких додаткових фінансово-інвестиційних механізмів:

 

1. Системи житлових будівельних заощаджень, згідно з якою громадянин накопичує впродовж певного періоду кошти для першого внеску на будівництво житла на спеціальних банківських житлових депозитних рахунках. Кредитор, у свою чергу, надаватиме позичальнику іпотечний кредит за доступною відсотковою ставкою.

З метою стимулювання запровадження цієї системи заощаджень держава надає позичальникам премії у розмірі 20 % суми першого внеску і щороку індексує накопичені  кошти позичальників на індекс інфляції за минулий рік.

Такий механізм забезпечує взаємні поступки позичальників і кредиторів один перед одним шляхом запровадження відсоткових ставок за кредитами та депозитами нижчих за ринкові, що є безперечною перевагою цього механізму перед іншими. Держава, витрачаючи менше коштів, досягає більшого ефекту під час реалізації нею політики забезпечення населення житлом.

Механізми житлового кредитування, що ґрунтуються на системі накопичувальних житлових заощаджень населення, успішно реалізуються у Німеччині, Російській Федерації та Республіці Казахстан. У цих країнах на основі житлових будівельних заощаджень застосовується кілька видів тарифних схем державних позик: залежно від строку перебування громадянина на квартирному обліку, строків накопичення ним коштів для початкового внеску, строків надання кредиту (10 –30 років), обсягу первинного внеску
(10 – 30 відсотків), вартості кредиту (3 – 6 відсотків річних).

 

2. Механізму щодо сплати перших внесків громадян на будівництво (придбання)  житла у розмірі 30 відсотків від його вартості  за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів  для отримання житлових кредитів.

 

3. Розповсюдження досвіду, який застосовується в окремих регіонах України, щодо механізмів спільної участі у фінансуванні будівництва   (придбання) житла громадян та місцевих бюджетів (схеми фінансування „50 × 50”, „30 × 70” тощо).

 

Оптимальним варіантом вирішення проблеми забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, є збереження існуючих механізмів державної підтримки окремих категорій громадян на будівництво (придбання) житла та поступове запровадження додаткових фінансово - інвестиційних механізмів.

Для реалізації таких додаткових механізмів створюється та впроваджується відповідна законодавча та нормативна база.

Відповідно до законодавства Держава виконує свої зобов’язання щодо забезпечення постійним житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, шляхом створення єдиної системи надання субсидій на будівництво (придбання) житла за рахунок державного бюджету через запровадження механізму державних житлових сертифікатів.

Єдина система надання субсидій поєднується з існуючими та додатковими фінансово-інвестиційними механізмами державної підтримки громадян на будівництво чи придбання житла. Військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службові особи митних органів та члени їх сімей, прирівняні до них особи та інші службові особи, військовослужбовці звільнені у запас або відставку, можуть скористатись фінансово – інвестиційними механізмами, що передбачені цією Концепцією, для громадян, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства.

Для її запровадження розробляються відповідні законодавчі акти та нормативні документи, якими установлюється порядок визначення  та коригування загальної суми державного боргу, випуску та використання державних житлових сертифікатів, особливості їх застосування для одержувачів таких сертифікатів.

Існуючі спеціальні програми забезпечення житлом окремих категорій громадян та додаткові фінансово-інвестиційні механізми державної підтримки громадян реалізуються  як окремі підпрограми у складі Загальнодержавної програми.

Такі спеціальні програми уточнюються з урахуванням вимог щодо нормативів проектування доступного житла (за планувальною структурою та площею квартир, вартістю будівництва), можливостей застосування додаткових фінансово - інвестиційних механізмів. Нові програми  розробляються у разі потреби чи у зв’язку із закінченням терміну дії існуючих.

Співвідношення коштів державного та місцевих бюджетів, що спрямовуються на впровадження фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки громадян на будівництво чи придбання житла,  визначаються у Загальнодержавній програмі.

 

V. Шляхи та способи розв’язання проблеми, строк виконання Загальнодержавної програми

 

1. Розвиток системи будівельних заощаджень та удосконалення діючих механізмів державної підтримки громадян на будівництво та придбання житла

 

Система житлових будівельних заощаджень є механізмом фінансування будівництва (придбання) житла, який базується на нагромадженні громадянами індивідуальних цільових заощаджень на спеціальних депозитних рахунках у фінансових установах та одержанні позики або кредиту для поліпшення житлових умов.

Громадяни, які накопичили кошти на перший внесок на будівництво (придбання) житла, отримують премії  від держави у розмірі 20 % накопиченої суми, яка державою щороку індексується на індекс інфляції за минулий рік.

Окреслена система вирішує одразу декілька проблем довгострокового іпотечного кредитування громадян для будівництва (придбання) житла, а саме: підвищується довіра кредиторів до позичальників за рахунок створення останніми власної кредитної історії і, як наслідок, знижується ризикованість операцій; кредитори отримують нове джерело довгострокового рефінансування, обмежується залежність від зовнішнього рефінансування; позичальники отримують механізм щодо накопичення коштів для початкового внеску на придбання житла в кредит.

Учасниками системи житлових будівельних заощаджень та інших фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки є: громадяни; держава, що надає підтримку громадянам та здійснює організацію будівництва доступного житла, фінансові установи; Державна іпотечна установа, що забезпечує доступність іпотечних кредитів за фінансово-інвестиційними механізмами державної підтримки громадян.

У рамках Загальнодержавної програми реалізується механізми державної підтримки  громадян на будівництво (придбання) житла:

сплата першого внеску у розмірі 30 відсотків від вартості житла;

система житлових будівельних заощаджень;

спільна участь у фінансуванні будівництва (придбання) житла громадян та держави (схеми фінансування „50 × 50”, „30 × 70” тощо);

система надання субсидій на будівництво (придбання) житла за рахунок державного бюджету через запровадження державних житлових сертифікатів.

діючі механізми державної підтримки  громадян на будівництво (придбання) житла відповідно до затверджених Урядом  спеціальних програм забезпечення житлом окремих категорій громадян.

З метою подальшого розвитку іпотечного житлового кредитування законодавчого врегулювання потребують питання, щодо:

- посилення захисту прав власників іпотечних облігацій, додаткових умов забезпечення виконання управителем функцій з управління іпотечним покриттям;

- зниження витрат, пов’язаних з оформленням переходу права власності на житло та одержанням іпотечних кредитів на придбання житла;

Одночасно, з метою укріплення іпотечного ринку необхідно:

- запровадити в установленому порядку норматив формування технічних резервів страхових компаній цінними паперами, в тому числі іпотечними облігаціями, емітованими Державною іпотечною установою;

- збільшити статутний капітал Державної іпотечної установи;

- забезпечити створення Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

З метою забезпечення реалізації Загальнодержавної програми  визначається відповідальний за її виконання урядовий орган, який здійснюватиме:

- організацію виконання заходів щодо розроблення законодавчих та нормативних актів, передбачених Загальнодержавною програмою;

- впровадження фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки громадян на будівництво (придбання) доступного житла, зокрема пільгових кредитів на будівництво або придбання житла окремим категоріям громадян, у тому числі молодим сім’ям;

- координацію діяльності відповідальних виконавців підпрограм Загальнодержавної програми та інших, залучених до її виконання, учасників  щодо реалізації фінансово-інвестиційних механізмів держаної підтримки громадян на будівництво (придбання) житла, механізму  державних житлових сертифікатів; організації будівництва доступного житла;

- аналіз та контроль виконання окремих підпрограм та Загальнодержавної програми у цілому;

- підготовку пропозицій до проекту Державного бюджету України на плановий рік щодо суми коштів необхідних для реалізації Загальнодержавної програми.

 

2. Будівництво доступного за вартістю житла

 

З метою будівництва доступного за вартістю житла забезпечується:

- проектування квартир за планувальною структурою та площею приміщень, що відповідають нормативам доступного житла, із забезпеченням рівня комфорту квартир, необхідного для повноцінного проживання родин;

- розроблення та запровадження регіональних еталонів проектів житлових будинків повторного застосування, які споруджуються для забезпечення громадян доступним житлом;

- раціональне використання землі за рахунок високої щільності забудови;

- запровадження сучасних ефективних та енергозберігаючих архітектурно-інженерних рішень з використанням взаємозамінних видів домобудування (блок-елементів, блок-квартир, блок-секцій житлових будинків), передбачення гнучкості забудови як нових, так і вже сформованих житлових зон міст із урахуванням регіональних особливостей та природнокліматичних умов;

- створення при місцевих органах містобудування та архітектури фонду проектів житлової забудови, рекомендованих для масового будівництва житла;

- добудова незавершених будівництвом житлових будинків, реконструкція житлового фонду перших масових серій;

- проведення відбору інвестиційних проектів на конкурсних засадах.

Архітектурно-технічні напрями щодо будівництва доступного за вартістю житла обумовлюють необхідність структурної перебудови виробничої бази домобудування, промисловості будівельних матеріалів і конструкцій.

Доступності будівництва житла сприятиме розвиток малоповерхового житлового будівництва, що потребує:

- створення виробничої бази індустріального домобудування, орієнтованої на поліпшені архітектурно-будівельні системи, швидкозбірні конструкції будинків із дерев’яних та інших виробів;

- вітчизняного виробництва ефективних утеплюючих та покрівельних матеріалів, випуску автономних систем інженерного забезпечення різної потужності, нових типів санітарно-технічного обладнання підвищеної економічності і надійності, будівельних виробів та матеріалів тощо.

Визначення забудовника (замовника) будівництва доступного житла здійснюється виключно на конкурсних засадах.

 Впроваджується система державної підтримки забудовників (замовників), які споруджують доступне житло, щодо:

- безоплатного надання земельних ділянок у їх користування для будівництва доступного житла;

- відмова від залучення коштів населення, коштів державного та місцевих бюджетів, що використовуються для будівництва такого житла, на ровиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- забезпечення будівництва інженерних мереж, та підведення магістральних та інших інженерних мереж до межі земельної ділянки, на якій споруджується таке житло, власниками цих мереж.

- звільнення від відрахувань на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів будівництва доступного житла.

Спорудження доступного житла здійснюється за вартістю, що визначається відповідно до вимог державних будівельних норм України.

На законодавчому рівні визначаються:

- критерії та вимоги до доступного житла, механізм визначення його вартості;

- орієнтовна площа доступного житла, на будівництво якого мають право громадяни;

- категорії громадян, які користуються правом на доступне житло;

- категорії громадян, яким надаватиметься державна допомога на будівництво доступного житла;

- розміри та порядок надання державної допомоги на будівництво доступного житла, механізм визначення граничного для отримання державної допомоги рівня грошових доходів громадян;

- надання державної допомоги насамперед громадянам, які перебувають на обліку та потребують поліпшення житлових умов, молодим сім’ям, одиноким матерям (батькам), які виховують дитину  без батька (матері), працівникам установ і організацій, що фінансуються з бюджету;

- порядок обліку громадян, які користуються правом на доступне житло;

- механізм визначення на конкурсній основі забудовника (замовника) доступного житла, умови його звільнення від участі  у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

- порядок визначення під час планування територій населених пунктів земельних ділянок для будівництва доступного житла, безоплатного надання у користування таких земельних ділянок

- заходи запобігання зловживанням із доступним житлом, побудованим за державної підтримки.

Існуючі спеціальні програми забезпечення житлом окремих категорій громадян включаються до Загальнодержавної програми, як окремі розділи. Крім того, в рамках Загальнодержавної програми передбачаються заходи щодо  розвитку виробничої бази будівництва доступного житла та забезпечення земельних ділянок для такого будівництва інженерною інфраструктурою.

 

3. Удосконалення нормативно-правової бази

 

З метою забезпечення реалізації завдань та заходів щодо реалізації  Загальнодержавної програми потрібно прийняти такі нормативно-правові акти:

                

новий Житловий кодекс України;

 

Закони України:

 

„Про будівництво (придбання) доступного житла в Україні”;

„Про внесення змін до Закону України „Про інвестиційну діяльність”;

„Про міські агломерації та міста-супутники”;

„Про резервування земель під будівництво доступного житла”;

„Про дозвільні процедури у сфері містобудування”;

„Про внесення змін до статті 12 Закону України „ Про соціальний захист військовослужбовців” щодо запровадження державних житлових сертифікатів”;

„Про внесення змін до Закону України „ Про іпотечні облігації.

 

постанови Кабінету Міністрів України:

 

„Про порядок віднесення громадян до таких, яким надається державна підтримка  на будівництво (придбання) житла”;

„Про порядок надання премій за рахунок коштів держаного бюджету за житловими будівельними заощадженнями”;

„Про порядок надання громадянам субсидій на сплату першого внеску по кредитах на будівництво або придбання житла”;

„Про порядок визначення категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, які забезпечуються  постійним житлом”;

 

„Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та вихідних даних на будівництво доступного житла”;

“Про затвердження Державної програми розвитку виробничої бази доступного житла”

„Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 40 „Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” щодо звільнення від відрахувань коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі будівництва доступного житла;

„Про порядок виділення органами місцевого самоврядування земельних ділянок для будівництва доступного житла”;

„Про порядок фінансування робіт з інженерної підготовки території для розміщення доступного житла”;

„Про порядок визначення, обслуговування та погашення державного боргу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб”;

„Про організацію будівництва доступного житла”.

 

4. Строки виконання Загальнодержавної програми

 

Основні завдання Загальнодержавної програми реалізовуються у три етапи.

На першому етапі (2009 – 2010 роки), здійснюється удосконалення чинної нормативно-правової бази та розробляться нова, спрямована на впровадження додаткових фінансово-інвестиційних механізмів будівництва (придбання) житла, доступного для громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб.

На другому етапі (2011 – 2013 роки) здійснюється заходи щодо запровадження механізмів цільового виділення земельних ділянок і формування територій під забудову доступного житла, а також реконструкції забудови перших масових серій із заміною застарілого житлового фонду та модернізації об’єктів комунальної (соціальної) інфраструктури.

Запровадження в усіх регіонах України пілотних проектів щодо будівництва доступного житла.

Одночасно забезпечується формування матеріально-технічної бази житлового будівництва на основі запровадження сучасних архітектурно-конструктивних і технічних рішень (зокрема блок-елементів, блок-квартир, блок-секцій житлових будинків), використання нових ефективних будівельних матеріалів і виробів, створення фонду проектів житлової забудови доступного житла.

На третьому етапі (2014 – 2016 роки) здійснюється реалізація фінансово-інвестиційних механізмів державної допомоги громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, що дозволить  нарощувати обсяги будівництва доступного житла.

 

VІ. Очікувані результати виконання Загальнодержавної програми,
визначення її ефективності

 

Реалізація Загальнодержавної програми дозволить:

створити умови щодо доступності будівництва (придбання) житла для громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

у цілому поступово розв’язати проблему забезпечення населення житлом, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, військовослужбовців звільнених у запас або відставку;

добудувати припинені будівництвом об’єкти житла. На початок 2007 року у державній власності  перебувало близько одної тисячі таких об’єктів;

скоротити строк перебування громадян на квартирному обліку до 10 років та збільшити частку громадян, які вирішують своє житлове питання, до 8 відсотків, щорічно;

збільшити в цілому обсяг будівництва житла в Україні до 17 млн. кв. м у 2012 році проти 8,6 млн. кв. м у 2006 році та забезпечити нарощення темпів будівництва доступного житла у наступні  роки.

Розгортання будівництва доступного житла дозволить збільшити загальні обсяги введення в Україні житла та сприятиме вирішенню проблеми забезпечення житлом громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства.

 

VІІ. Оцінка фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання Загальнодержавної програми

 

Фінансове забезпечення Загальнодержавної програми передбачається здійснити за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, власних  коштів громадян, інших джерел.

Складовими Загальнодержавної програми є  спеціальні програми забезпечення житлом окремих категорій громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства.  Механізми державної підтримки окремих категорій громадян, які запроваджені та реалізуються відповідно до рішень Кабінету Міністрів України і спеціальних програм, визначені й не потребують додаткового фінансово-економічного обґрунтування.

У Державному бюджеті України на 2007 рік на будівництво та придбання житла для окремих категорій громадян відповідно до затверджених Урядом програм передбачено 1,33 млрд. гривень, з них на фінансування механізмів пільгового кредитування передбачено 269,4 млн. гривень.

З метою створення умов доступності будівництва та придбання житла для громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства, але не можуть скористатися механізмами існуючих програм,  Загальнодержавною програмою передбачено впровадження додаткових фінансово-інвестиційних механізмів.

Запровадження системи житлових будівельних заощаджень (варіант 1) потребує виплат із державного бюджету для заохочувальних премій громадянам, у розрахунку на 10 тис. сімей, щорічно близько 20 млн. грн., за умови накопичення громадянином коштів на перший внесок протягом п’яти років.

Відповідно до параметрів доступного житла, для сім’ї з трьох осіб середня загальна площа квартири становитиме 52,75 кв. м. Опосередкована вартість будівництва (придбання) 1 кв. м загальної площі житла в середньому по Україні за даними Мінрегіонбуду України станом на 1 жовтня 2007 року становила 3388 грн.

Сплата первинних внесків для будівництва житла, з метою отримання іпотечних житлових кредитів, у розмірі 30 відсотків вартості житла, що будується (купується), відповідно до варіанту 2 не покладає на державу довгострокових зобов’язань перед громадянами-позичальниками таких кредитів. Обсяг коштів на державну підтримку громадян щодо забезпечення доступними кредитами на зазначені цілі визначаються виходячи із можливостей Державного бюджету України на відповідний рік.

Реалізація схем щодо спільної участі громадянина та держави у фінансуванні будівництва (придбання) житла (варіант 3) також не створюють довгострокових зобов’язань держави і дозволяють передбачати кошти на зазначені цілі у обсягах, що відповідають можливостям державного бюджету та місцевих бюджетів на відповідний рік.

Видатки на будівництво доступного житла передбачатимуться у проектах Державного бюджету України на 2009 рік та наступні роки в обсязі не менше 0,5 відсотка валового внутрішнього продукту.

Виходячи із прогнозних показників зведеного бюджету за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2009 – 2011 роки, які схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. № 1216 видатки на будівництво доступного житла у 2009 році становитимуть не менше 4,7 млрд. гривень. (ВВП – 944,0 млрд. гривень.),  у 2010 році відповідно – 5,5 млрд. гривень (ВВП – 1099,6 млрд. гривень), у 2011 році – 6,4 млрд. гривень (ВВП - 1275,4 млрд. гривень).









Партнеры:


По всем вопросам: admin@info-build.com.ua
верх
Яндекс цитирования
OK